Сторінки

неділю, 22 квітня 2018 р.

Всесвітній день Землі

Сьогодні, у Всесвітній день Землі, чомусь саме ці чудові рядки Ліни Костенко спадають на думку:
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде…
Друзі, думайте про Землю, як про наш спільний дім, який ми залишемо у спадок своїм майбутнім поколінням.

Немає коментарів:

Дописати коментар