Акція "Годівничка"
БАГАТО
ПТАХІВ ВІДЛІТАЄ У ВИРІЙ
НА ЗИМУ, У
ТЕПЛІ КРАЇ.
ТА БІЛЬШІСТЬ
ПТАШОК
ЗАЛИШАЄТЬСЯ
З НАМИ
ЧЕКАТИ
ПРИХОДУ ВЕСНИ.
З ГІЛКИ НА ГІЛКУ
СТРИБАЄ СИНИЧКА,
СУМНО ЦВІРЧИТЬ ГОРОБЕЦЬ,
СНІГОМ ЗАМЕЛО УСІ ГОДІВНИЧКИ,
ЇЖІ НЕ ВИДНО НІДЕ.
ЇМ ТРЕБА
ПОЇСТИ,
ЇМ ТРЕБА
ТЕПЛА,
ЇХ ТРЕБА
ЗІГРІТИ
І
НАГОДУВАТИ.
ДАВАЙТЕ ВСІ ДРУЖНО
ЇМ ДОПОМАГАТИ!
(Хасполатова С., уч.УІІ г класу)
23-24 січня 2014
року в ЧНВК №13, вже традиційно, відбулася природоохоронна акція
«Годівничка». Її метою є : довести до
свідомості учнів необхідність збереження різних видів зимуючих птахів ; ознайомлення
із видовим різноманіттям зимуючих птахів нашої місцевості; розвиток гуманного
ставлення до птахів , мотивація їх охорони ; виховання у дітей поваги та
бережливого ставлення до природи та бажання допомогти зимуючим птахам вижити у
скрутні зимові місяці . Цього року в акції взяли участь учні ІІ гімназійного та
7 класів. Дітьми разом із батьками були виготовлені годівнички різних типів. Ці
годівнички учні розвішали на території
школи, а саме: у фруктовому саду та березовому гаю. 
Урок-реквієм "І гіркота пече полинна..."
( для учнів 8-10 класів)
Мета. Поглибити знання учнів про аварію на Чорнобильській АЕС
на прикладі поезії Миколи Луківа; вчити любити рідну землю, відчувати чужий
біль, людські страждання, як свої власні.
Обладнання. Портрети пожежників, які загинули, вірші М. Лукіна, екран, проектор, комп'ютерне забезпечення, мультимедійна презентація
https://drive.google.com/file/d/0B8JpaZpz4wvfMlA0TzBMZmd5YXM/edit?usp=sharing.
https://drive.google.com/file/d/0B8JpaZpz4wvfMlA0TzBMZmd5YXM/edit?usp=sharing.
Хід заходу.
Учень. Чи буде квітень, як завжди
Дарунком
весняної здоби.
Чи власним
іменем біди
Ми назвемо
його Чорнобиль?
Чи може
викреслимо його
З календарів
своїх допоки
Нас теплий
грітиме вогонь
Ще не
відкритих ізотопів?
Безмежна
мисль, немає меж
Її спинити
годі!
І ти,
Чорнобилю, ти теж
Не маєш меж
сьогодні.
Ведучий 1. Полин-трава… Стародавнє містечко пригорнулося серед
лісів і ланів до світловодої Прип’яті. А звідки, з яких глибин народних,
придбала ти назву сама, чорнобиль – полин-трава? Чорнобиль… Мертва зона…
Сьогодні ці слова гірким болем відлунюються в наших серцях. Зростають деревами,
кущами, травою опромінені села. Поступово, тихо руйнуються хати. Разом з ними
руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини.
Яка висока
синя даль.
І голуб
просить висоти,
А з висоти,
немов би шаль,
Блакитна
Прип’ять, ліс, мости.
Он череда
людських корів.
Дорога
в’ється, мов змія,
І повна гама
кольорів –
То
уквітчається земля.
Ведучий 2. Про цю жахливу подію важко згадувати. Жах проймає душу
при згадці про мільйони загиблих людей, особливо молодих, які помирають
повільно, але в тяжких муках. Ще багато століть трагедія про себе буде
нагадувати страшними відхиленнями у новонароджених.
Зоря
полинова горить
І осяває в
дооколі
Порожні
села, ниви голі,
Бур’ян, що з
вітром гомонить.
Печаль і
пустка – на віки.
Мов сльози,
роси серебріють
І страшно,
хижо, дико виють
В безлюдній
Прип’яті вовки.
Ведучий 1. Ранок… Чорний ранок… 26 квітня 1986 року. О першій
годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі безтурботно спали, над четвертим
реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум’я. Мирна, щаслива
весна перестала існувати для українського народу.
Учень.
Серед
чорного, чорного неба
Засвітилася
зірка Полин.
Вічно день
пам’ятати цей треба,
Що
розкололась неба твердь,
Що в золотом
покриту галузь
Ми атомну
впустили смерть!
Учень.
Несе сива
чорнобильська мати
Цю планету…
Це хворе дитя!
Чи знаєш ти,
світе,
Як сиво
ридає полин,
Як тяжко, як
тужно
Моєму народу
болить!
Чорну ніч
пам’ятати цю треба.
Перша ночі і
двадцять хвилин.
Учень.
У пожежній
частині сирена
Рвала тишу
на тисячі тиш.
«SOS», - кричали
надсадно антени,
«SOS», - кричали
листочки у клена –
На «Олімпі»
не чули їх лиш.
Перші хлопці
були пів-на-другу
Блок
четвертий, мов сосна палав.
Лейтенант і
пожежна обслуга
На двобій із
реактором став.
Шлях вогню
до машинної зали
Ті звитяжці
змогли перекрить.
В ті хвилини
щитом вони стали,
Аби ти, аби
я могли жить.
Ведучий 2. Ніяких сигналів про небезпеку, ніяких звісток про
евакуацію населення. Лише згодом пролунали сигнали ЦО про негайний вивіз
населення. Люди були забрані з вулиць, дехто встиг взяти в руки щось необхідне.
А добро, нажите поколіннями, залишилося там. Ніхто тоді не думав, що назавжди
покидає рідну домівку.
Учень.
Дно річки вистеляють блискавки,
Метаються в
повітрі ластівки,
Громи
стрясають луни-перелуни,
І дощ між
небом і землею струни
Сріблясто
напинає на вітрах,
І чорні
хмари навівають страх.
Куди не
глянеш – все мов нереальне:
Стоїть край
шляху дерево печальне,
Гудуть дроти
високовольтних ліній,
Чорніє човен
між розквітлих лілій,
Лежить село,
неначе на картині,
Біліючи
хатами по долині.
А в тім селі
ні голосу, ні звуку,
І вікна
випромінюють розпуку.
І двері
навхрест дошками забиті,
І журавлі
криничні сумовиті,
І тихий сад
біля старої школи,
І дітям в
ній не вчитися ніколи.
Учень.
Навколо пустка
і печаль біблійна,
Навколо
смерть, незрима і повільна.
Чортополохом
обрій заростає,
Зело і квіти
стронцій роз’їдає,
І час
пересипається пісками
На полі, що шуміло колосками.
А по ночах
трагічне і фатальне,
На землю
ллється світло асторальне
Породжує примарливе
видіння
Людей, які від наглої біди
Пішли із
цього краю назавжди.
Поволі слід
за ними заростає
І дощ свинцевий землю засіває
І дно ріки
встеляють блискавки
І, розметавши крила, ластівки
Ширяють по чорнобильських вітрах
І чорні
хмари навівають страх.
Ведучий 1. Чорнобиль… біда розчинилась в духмяному повітрі, у
біло-рожевому цвітінні яблунь і абрикос, у воді сільських криниць, у всій
красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилась в людях. Ця трагедія увійшла в історію,
як невигойна рана на тілі України.
Учень.
Вірш Чорнобиль
Земля
древлян колись була родюча
Гостинною.
Привітною була
Земля
древлян колись була квітуча
Як сумно
промовляти це «була»
Тепер про
неї кажуть «мертва зона»
Кюрі не
менш, ніж 50 мільйонів
Земля ця
безпорадна прийняла.
Земля древлян-то
Прип’ять смерті лоно
Безлюдне
місце на пекельнім тлі
Німий
Чорнобиль, справжня мертва зона
Єдине мертве
місто на землі.
Це пам’ятник недбалості злочинній
Байдужості
людській, ганьба і гріх
Це вічне
горе в нашій батьківщині
Це вічний
докір мертвих і живих.
Пожежників,
що пекло те тушили
Хто саркофаг
страшний той будував
Нетлінну,
вічну пам’ять заслужили
Усі, хто в
пеклі тім життя віддав.
Це докір
ненароджених і хворих
І тих. Хто
ще народиться на світ
Кого
спіткало й ще спіткає горе
Бо ще не
скоро цей зітреться слід.
І височить
Чолрнобиль, як примара
Як місто
привид. Лігво сатани
І
мабуть не одна ще чорна хмара
Посіє
смерті без бомб і без війни.
Земля
древлян…трава. Росою вмита
І
тут щороку теж цвіте весна
Колись
тут знову бігатимуть діти
І
місто оживе колись…хто зна?
Ведучий 2. Біда відгукнулась болем у серцях міліонів людей. Через
кілька секунд по тривозі прибули до реактора пожежники на чолі з лейтенантом
Володимиром Правиком, потім прибув Віктор Кібенок. Вони ступили у вируюче
полум’я, у смертельну радіацію…рятуючи людей.
Ті, що
згоріли у вогні
В перші
хвилини двобою
Землю
прикрили собою
Як наші діди
на війні
Не залишали
пости
Мужньо
стояли на герці
Пам’ятник їм
вознести
Треба у
кожному серці.
Ведучий 1. Сьогодні згадаємо тих перших які кинулися у вогонь, у
небезпеку, які собою затулили усіх нас. Це Віктор Кібенок, Володимир Правик,
Микола Титенок, Володимир Тищура, Микола Ващук, Василь Ігнатенко…Усі вони
молоді, вродливі, мужні. Вічна пам’ять їм, низький уклін усім покійним від
усього людства. Навічно залишились герої-пожежники на новому підмосковному
Митинському цвинтарі. Скромні плити з червоними зірками будуть нагадувати нам і
майбутнім поколінням їх імена. Вічна слава героям!
Учень.
Лейтенанти,
хлопці непохитні
Молоде,
вогненне покоління
Ви, як
пам’ять у тривожнім світі,
Роду
незнищенного коріння.
Сівачі.
Поліщуки від роду
Ви з вогнем
навічно подружили
В сонце ткану днину і негоду
Той вогонь
перепинить зуміли.
Лейтенанти-мужність
і звитяга
Від землі ви
набирали сили
Ще далеко
десь до саркофага
Та вогонь
життям ви зупинили.
Першим
важко. Ви ж були найперші
Із вогню та
в полум’я блукали
Не до
подвигів і не до звершень
Ви ж собою
людство заступали.
Тільки
жити-в нас бунтує спрага
Та
продовжить пісню родовода
А лишилась
вірності присяга-
Батьківщині.
Mатері.
Народу.
Ведучий 2. Їх рятували кращі лікарі Києва і Москви. Надавали першу
допомогу і консультували кращі лікарі світу.
Учень.
Чому небо
сьогодні так низько?
Чому сонце
сьогодні так близько?
Чому тіло пекучим
вогнем?
Чому слово у
горлі болить?
-Скажіть ,
лікарю, я буду жить?
-двісті
років дано тобі жить
-а чому в
мене все так болить?
-це не
страшно, все стерпиш , юнак
Сам ховає
сльозу у кулак
-моя мама до
мене прийшла?
-я хіба хоч
на мить відійшла?
-чуєш, мамо,
так хочеться жить!
-чую! Мати
всім серцем кричить!
-мамо, мамо,
мене пригорни
Як в
дитинстві ти поряд засни
Заспівай
колискову мені.
І заснув в
непробудному сні…
Відливали
водою її.
Відривали з
бідою її
Говорили
утішні слова
Поряд в
чорнім ридала вдова.
У дворі, де
зростав її син
Зараз пишно
буяє полин
У пожежній
частині фото
В шафі сина
новеньке пальто
На годиннику
10 годин
Де забарився
довго так син?
Ведучий 1. В ту пекельну ніч на двобій із смертельним вогнем стали
20 сміливців. 20 пожежників. Шестеро з них спопелив той вогонь. Запам’ятайте
їхні імена, на все життя запам’ятайте!
(пісня «Крик Чорнобиля»)
Учень.
Після того,
як вмер Кібенок,
Народився у
нього синок
Батьку було
всього 23
Не дожив до
тієї пори.
Він і сина
не встиг приласкать
Він і пісню
не встиг доспівать
Але пісню
іще доспіває
Його
первісток. Що підростає
І планету
також захистить
Аби ти, аби
я могли жить!
Ведучий
2. Хай пам’ять про них буде вічна. Вічна пам’ять і слава вам, наші
рятівники, низький уклін від урятованого народу.
Учень.
Запам’ятайте
їхні імена
На все життя
запам’ятайте
Для них
домівка-твердь земна
Завчасу
прийняла вона
Своїх
героїв. Тож віддайте
Їм славу,
шану і печаль
І
смуток свій. Свою скорботу
Болить душа,
а серцю жаль,
Не треба.
Боже. Срібла й злота
Лиш чудо.
Боже сотвори
Синів верни
до матерів
Батьків
верни до дітвори
До тої нас
верни пори,
Коли реактор
не горів.
Ведучий 1. В пам’яті нашого
народу назавжди залишаться імена героїв-захисників… Як багато горя, воно б’є у
наше серце, в нашу свідомість. Страшне чорнобильське лихо і досі продовжується,
збираючи все нові і нові жертви. Але я вірю, що пісня в лузі ще озветься, і
доля сонечком зійде, з’явиться радісна веселка після дощу над тобою, мій
загублений краю.
Учень.
В лугах
пишається калина
Біжить по
каменю вода
За руку мати
молода
Веде у світ
малого сина
Щебече. Мов
пташа, дитина
Цвіте і сяє
далина
Але тривожна
і сумна
Лежить під
небом Україна.
Здається,
ніби чорна днина
Проте,
чорнобильська біда
Не проминула
без сліда
І гіркота
пече полинна.
Передчуття
терзають злі
І важче й
важче повторяти
Що вічно
будуть син і мати
«і будуть люди
на землі!»
Ведучий 2. Радіація
встигла наробити багато лиха не лише теперішньому поколінню, але й
прийдешньому. Чорнобиль-незаживаюча
рана на тілі нашої землі. Повертаючись у безлюдну зону, журавлі дивуються, чому
тут немає життя. В цій місцевості пустують безлюдні будинки.
Учень.
На пустищі
дикім росте бузина
Сіріє край
поля хатина сумна
Облуплені
стіни, полин, спориші
Не видно й
не чути навколо ні душі.
І тільки при
місяці. Пізно вночі
Коли над
хатиною стогнуть сичі
І вікна
примарливим блиском горять
З сіней у
світлицю, крадеться мов тать.
Якась
неземна потойбічна мара
І груша в
дворі завмирає стара
І чути Як в
миснику дзвонять миски
І хрестяться
лячно побожні жінки.
І світять
очима коти з темноти
І хочеться швидше те місце пройти
Де буйно і
дико росте бузина
Де пусткою
хата сіріє сумна.
Ведучий 1. Горе впало
не тільки на Україну. Воно зачепило Білорусь і Росію. На забруднених територіях
нині проживає близько 2 млн. осіб. Змертвіло багато водойм, непридатною для
вживання стала в них вода. Нині вУкраїні склалася важка демографічна ситуація.
Смертність населення перевищує народжуваність. Збільшується кількість психічних
і онкологічних захворювань. Настав час усій громадськості бити на сполох,
рятувати своє майбутнє, майбутнє нації!
(відеофрагмент «Пісня про
Чорнобиль»)
Учень.
ЖАДАННЯ
ЛЮДСТВА-зупинити
Безодні
атомної смерч
Ми ж сівачі,
ми ж сонця діти
Спроможні
зупинити смерть.
Спинити
вибухи ракети
Роззброїти
віки і дні
Щоб сонце
мирної планети
У кожнім сходило вікні.
Щоб трави
колоски і віття
Вогнем не
претліли в прах
Щоб грізне
ядерне плахіття
Не
спалахнуло по світах.
Щоб наша
дума і дорога
Єднали глибину і вись
Вола
чорнобильська пересторога:
-людство,
зупинись!!!
Ведучий 2. Час невпинно йде вперед. Віддаляється чорна дата
Чорнобиля, про яку з болем і сльозами згадуємо нині. І хочеться, щоб більше
ніколи і ніде у світі не повторилося подібне лихо.
Ти пам’ятай,
дорого, їх сліди,
По них з
окіл на літописну Прип’ять
Чорнобильці
у гнізда свої прийдуть,
І вернуться
лелеки назавжди.
Як би хотілося повірити в ці слова. А, може, так і буде?
Відеозвіт заходу можна переглянути за цим посиланням
Шкільна акція "Натисни на сміття"
"Життя - це мить, зумій його прожить..."
(виховний захід з використанням ІКТ та елементами тренінгу для учнів 9 класів)
фотоальбом from natalibio
Мета заходу: розглянути поняття цінності й неповторності життя
людини, поняття здоров’я як необхідної умови розвитку людини; виховувати
почуття відповідальності за власне здоров’я та здоров’я оточуючих людей через
валеологічну культуру поведінки; навчити дотримуватись принципів здорового
способу життя й робити правильний вибір серед запропонованих суспільством
стереотипів поведінки; вчити визначати
життєві цінності, ситуації, які несуть загрозу для здоров’я і життя та приймати
у них відповідальні рішення; розвивати самостійне творче варіативне мислення учнів.
Обладнання: плакати «Годинник життя» (у формі циферблату
годинника), «Серце друга» (у формі
великого серця»; маленькі паперові сердечка; канцелярське приладдя; відеофільм
«На грані» (http://www.youtube.com/watch?v=AQaG-j-em54); музичний супровід: «Богемська рапсодія» групи «Queen», пісня В.Павлика «Захисти життя»; на столах – брошури, література,
інформаційні картки, запитання до гри «Міф чи правда»; проектор; мультимедійні презентації учнів, які можна переглянути на сторінці "Творчі доробки учнів".
ХІД ЗАХОДУ.
(Діти заздалегідь об’єднуються у 5 груп – «аналітики», «наркологи»,
«соціологи», «медики», «мистецтвознавці»)
І. Психологічний настрій. Організаційний момент.
Вчитель. Доброго дня, шановні гості, дорогі діти. Мені приємно бачити вас усіх
здоровими та життєрадісними, налаштованими на плідну роботу. Поговоримо?
Учні. Про що?
Про
різне і по-різному…
Про
те, що дуже добре і не дуже…
Чогось
не знаю я…
А
щось мені відомо…
Поговоримо?
Вчитель. Поговоримо, думаю, буде цікаво!
ІІ. Мотиваційний момент.
Вчитель. Найцінніше, що є у людини, це — її
життя. Воно дається раз і кожному — своє. Людей — мільйони, усі вони неповторні
й несхожі. Вони, як зірки на небі, що горять незвичайним світлом. Їхнє життя
гірке, як полин, і солодке, як мед. Життя кожного — це дорога, якою тільки йому
призначено пройти. І якою буде ця дорога залежить від самої людини. Ви можете
прожити свої юні роки подібно до того, як пливе по річці риба або зірваний
вітром осінній листок. Риба сама вибирає, плисти їй проти течії чи за течією.
Якщо вона припиняє свої рухи, далі її несе течія. Коли риба пливе проти течії,
вона враховує силу потоку і має з того певні переваги. Осінні листки просто
пливуть за течією, у них немає вибору і вони залишаються там, де їх приб’є
хвиля. Отже, вам потрібно знайти відповідь на запитання: ви прагнете стати активними
творцями свого майбутнього чи вас понесе течія, як той самотній осінній листок?
ІІІ. Основний зміст заходу.
(Вправа «Циферблат життя»)
Психолог. Пропоную помалювати. Візьміть аркуші, що є у вас на столах, і намалюйте велике коло – циферблат. Але цифри
на ньому позначатимуть не час, а роки вашого життя. Спочатку ви тільки
народилися – стрілка ваших годинників показувала на цифру 0. Потім ви росли,
стрілка рухалася від цифри до цифри, і зараз вона стоїть на певній цифрі.
Скільки років кожному? Позначте це число на колі. Малюєте далі стільки, скільки
ви хочете прожити. Але ж важливо не лише скільки жити, а й як жити. Якими ви хочете стати зараз і в
майбутньому? Якими ви будете через 5, 10, 20 років. Напишіть і це на
циферблаті. Продовжте пропозицію «Я хочу бути … (ким?)»
(Діти виконують завдання, час 5хв)
Що у вас вийшло? Ким ви хочете стати?
(Відповіді учнів)
Усі ви хочете бути успішними. Для досягнення цього
вам необхідне здоров’я. Чи значить це, що бути здоровим – важливо для кожного з
вас? Тоді давайте ваші циферблати прикріпимо на наш годинник – вони
нагадуватимуть нам про нашу мету.
(Роботи дітей кріпляться на плакат «Годинник життя»)
Вчитель.
Життя
– це шанс. Скористайся ним.
Життя
– це краса. Милуйся нею.
Життя
– це мрія. Здійсни її.
Життя
– це виклик. Прийми його.
Життя
– це обов’язок. Виконай його.
Життя
– це гра. Стань гравцем.
Життя
– це цінність. Цінуй його
Життя
– це любов. Насолоджуйся нею.
Життя
– це тайна. Пізнай її.
Життя – це вмістилище зла. Здолай усе.
Життя
– це пісня. Доспівай її.
Життя
– це боротьба. Розпочни її.
Життя
– це безодня невідомого. Не бійся ступити в неї.
Життя
– це удача. Шукай цю мить.
Життя
таке чудове. Не марнуй його.
Це
твоє життя. Борони його.
Ці прекрасні слова належать лауреату Нобелівської
премії, громадянці світу в найвищому розумінні цього слова – Матері Терезі.
Саме цей духовний заповіт, як основний орієнтир свого життя, повинна взяти
молода людина, вирушаючи у життєву дорогу. А, якими ж основними цінностями
керується сучасна молодь? Адже, ви, наше майбутнє покоління. Ви – майбутнє
України. Відповідь на це запитання нам дадуть
«аналітики».
(Презентація групи «Аналітики»)
Виступ групи «Аналітики».
-
Презентація «Проблема вибору».
-
Відеофільм «На грані», за участю
учнів 9-10 класів школи.
Вчитель. Спасибі. А що нам скажуть «наркологи» та «соціологи»?
(Презентація групи «Наркологи»)
Виступ групи «Наркологи».
-
Презентація «Алкоголізм та
тютюнопаління».
-
Буклет «Спокуса, як шлях в
нікуди».
(Гра «Міф чи правда»)
(Презентація групи «Соціологи»)
Виступ групи «Соціологи».
-
Веб-сайт «Театр життя».
(Гра «Міф чи правда»)
(Вправа «Вибач, я не знав, що
хворий»)
Психолог. Пропоную трішечки порухатися. Я роздам вам аркуші паперу, а ви зберіть на
них по 5 підписів товаришів……. (Учні
виконують завдання). А тепер, уважно подивіться на зворотний бік своєї
картки і знайдіть справа унизу крапку. Нехай цей учень вийде до мене. Дуже
шкода, але тебе інфіковано вітрянкою. Візьми фломастер, підійди до кожного з
тих, чиї картки ти підписав, і скажи: «Вибач, я не знав, що я хворий» і залиши
на руці кожного позначку фломастером. Тепер всі ці учні беруть фломастери і
роблять те ж саме. Тепер всі інфіковані встаньте. Ось так само, не помітно для
нас, розповсюджується світом страшна епідемія під назвою «СНІД». А може не така
вона й страшна, як ви гадаєте, «медики»?
(Презентація групи «Медики»)
Виступ групи «Медики».
-
Презентація «Знати, щоб жити».
-
Публікація «СНІД: людство під
знаком біди».
-
Пам’ятка «Настав час для дій!».
(Гра «Міф чи правда»)
(Рольова гра «Притча про зірку», виконують три учениці).
Якось одна людина йшла вздовж морського узбережжя.
Вона помітила, що за ніч на берег викинуло величезну кількість морських
черепашок і зірок. Із радістю, насолоджуючись вранішнім сонцем, людина
відмірювала милю за милею по піску. Удалині вона побачила, як хтось танцює на
пляжі. Здивована тим, що хтось радіє життю таким дивним чином, вона підійшла
ближче. Коли вона наблизилась, стало очевидним, що фігурка не танцює, а дивно
повторює якісь дії. Підійшовши ще ближче до маленької фігурки, людина побачила,
що це дитина. Маленька дівчинка старанно збирала на березі морських зірок і
кидала їх у море. Від подиву людина зупинилася на мить, а потім запитала:
«Навіщо ти кидаєш у море морських зірок?» «Якщо я залишу їх на березі, -
відповіла дівчинка, - сонце висушить їх, і вони помруть. Я кидаю їх у море
тому, що хочу, щоб вони жили». Людина замислилася на мить, вражена словами
дівчинки, але потів, згадавши, скільки миль морського узбережжя вона пройшла,
сказала: «Так їх, цих зірок, тут на березі мільярди! Що ти можеш змінити?»
Дівчинка на хвилину замислилась над словами людини, а потім повільно
нахилилась, підняла ще одну морську зірку і кинула її у бурхливе море. Потім
повернулася до людини й усміхнулася: «Можливо, ви маєте рацію, - сказала вона,
- але для цієї зірочки я змінила життя.»
Вчитель. Тож будемо доброзичливими до тих, хто зазнав удару смертельного вірусу. Їх суспільство не є небезпечним для нас, а наше їм необхідне. Адже кожна
людина має право на життя.
Учениця.
Твоя рука надії, мов той круг,
Підтримує мене на хвилях долі,
Що сипле, наче в рану дрібку
солі,
В мої сліди майбутні. Ти мій
друг!
Кричить душа і мліє серця стук;
Як в інії – буття-гілки в
полоні;
Від болю вже потріскалися
скроні.
В тобі лише, мій друже, щирий
звук.
Життя вже ледь жевріє від
недуг.
СНІД умертвляє всі живі надії,
На вітер спопеливши усі мрії.
В своїй руці тримаєш ти мій
дух.
Психолог. Пам’ятайте, що ВІЛ або СНІД не привід для дискримінації. Такі люди також
мають емоції й почуття. Вони відчувають себе ізольованими, не отримуючи
підтримку, у якій є потреба. Саме толерантне ставлення кожного з нас може
змінити думку суспільства про цю проблему. Кожен повинен розпочати з себе.
Пропоную вам на сердечках написати своє побажання та слова-підтримки
ВІЛ-позитивному другу і прикріпити до плаката.
(Поки учні пишуть побажання, звучить пісня В.Павліка «Захисти життя»)
Вчитель. Притча «Ти ж знав». В одному
індіанському племені юнаків на зрілість випробовували самотністю. Цим вони мали
довести самі собі та спільноті, що готові стати справжніми воїнами. У час
випробування один з юнаків опинився посеред гарної квітучої долини. Оглядаючи
гори, юнак побачив стрімку вершину, вкриту сліпучо-білим снігом. «Поміряюся з
тією вершиною», - подумав він. Юнак одягнув сорочку зі шкури зубра, накинув на
плече плащ і почав спинатися на гору. Вибравшись на вершину, юнак побачив під
собою цілий світ: прекрасні краєвиди, безмежний простір. Його серце наповнилося
гордістю. Раптом він почув біля своїх ніг дивне шелестіння. Подивився і побачив
змію. Хотів відскочити, але змія заговорила:
- Вмираю… Тут надто зимно для
мене, і немає поживи… Візьми мене під свою сорочку і знеси в долину.
- Ні, - відповів юнак. – Знаю
вашу породу. Ти - гримуча змія. Якщо візьму тебе, ти вкусиш мене – і я помру.
- Ні! Навіть не думай так! –
відповіла змія. – З тобою не буду так поводитися. Якщо мені допоможеш, не вчиню
тобі жодного зла.
Юнак і далі відмовлявся, але змія вміла добре
переконувати. Врешті-решт він узяв її під сорочку і поніс з собою. Коли вони
вже спустилися в долину, юнак делікатно поклав її на землю. Несподівано змія
скрутилася, кинулася на хлопця і вкусила його в ногу.
-
Ти ж мені обіцяла! – закричав
він.
-
Ти ж знав, що ризикуєш, коли брав
мене з собою, - сказала змія й поповзла собі геть.
Кому присвячена ця історія? (відповіді учнів) Так, ця
історія присвячена всім, хто піддається у житті спокусам. Одна приповідка каже:
«Є каяття, та нема вороття». А друга: «Що посієш, те й пожнеш». Ви вже дорослі і здатні мислити, тому перш,
ніж зробити щось невиправне, добре подумайте.
(Презентація групи «Мистецтвознавці»)
Виступ групи «Мистецтвознавці».
-
Презентація «Галерея спокус».
ІІІ. Завершення.
Психолог. (притча «Все в твоїх руках».) Колись
давно у Стародавньому Китаї жив розумний, але дуже пихатий мандарин. Щодня він
лише приміряв убрання та розмовляв з підданими про свій розум і згадував про
давню зустріч з імператором. Так минали дні за днями... Аж ось пройшов по
країні поголос, що неподалік від кордону з’явився мудрець, розумніший за всіх
на світі. Дійшов той поголос і до нашого мандарина. Дуже розлютився він: хто
може назвати якогось ченця найрозумнішою людиною у світі?! Але нікому не
виказав свого обурення, а запросив мудреця до себе в палац, задумавши обдурити
ченця: ”Я візьму в руки метелика, сховаю його за спиною і запитаю, що в мене в
руках – живе чи неживе. І якщо чернець відповість, що живе – я роздушу
метелика, а якщо мертве – я випущу його”
... І ось настав день зустрічі. У
пишній залі зібралося багато людей, усім хотілося подивитися на двобій
найрозумніших людей у світі.
Мандарин сидів на високому троні,
тримав за спиною метелика і з нетерпінням чекав приходу ченця. Аж ось двері
відчинилися, і до зали увійшов невеличкий худорлявий чоловік. Він підійшов до
мандарина, привітався і сказав, що готовий відповісти на будь-яке його
запитання. І тоді, зло всміхаючись, мандарин наказав: „Скажи-но мені, що я
тримаю в руках – живе чи мертве? ” Мудрець трохи подумав, усміхнувся і
відповів: Що відповів мудрець? (висловлювання
учнів) - „Все в твоїх руках”. Збентежений мандарин випустив метелика з рук,
той полетів на волю, радісно тріпочучи своїми яскравими крильцями.
Запам’ятайте: ВСЕ У ВАШИХ РУКАХ!
Вчитель.
Ніхто
не може заборонити
Спокуси
та гріхи.
Але
кожен для себе має вирішити,
Який
шлях йому обрати.
Наше заняття добігає
кінця. Ми встигли зробити багато чого. Згадаємо наші циферблати, те, якими ви
хочете бути. Що ж потрібно, щоб ваші мрії здійснилися? (бути здоровими,
знати, чого хочеш, не лінуватися, вміти говорити «ні», обирати здоровий спосіб
життя). А що потрібно, щоб усе назване почало реалізовуватися? (треба не
тільки говорити – треба діяти). Значить, бути активними творцями своєї
долі. Пам’ятайте: «Життя само по собі – ні благо, ні зло; воно вмістилище й
блага, й зла, залежно від того, на що ви самі перетворили його» (французький
філософ Мішель Монтень).
Я хочу
вам побажати, вистояти в цьому світі, обравши правильний для себе шлях. Будьте
джерелом здоров’я і добра! На все вам добре!
Переглянути захід можна за цим посиланням
Акція "Годівничка для синички"
Вже далекий, 2009 рік. Разом з вчителями біології акцію підтримали учні ІІ та ІІІ гімназійного класів.
Акція "Подаруй життя ялинці"
В школі відбулася шкільна акція "Подаруй життя ялинці" для учнів 5-11 класів"
Тиждень біології
З 23 по 27 листопада в
школі проходив цікавий та веселий тиждень біології. Перший день тижня пройшов
під девізом «Пізнання починається із здивування». Відбулася виставка інформаційних
стендів «Біологія в поезії» та «Цікаве у світі біології». Це був День Інтелектуалів.
Учні ІУ та У гімназійних класів взяли участь у Інтернет-турнірі, який проводить
Львівська обласна Мала академія наук.
Вівторок – День творчості пройшов під девізом
«Основа знань – старанність і труд». Учні проявили свої вміння у складанні
біологічних кросвордів, ребусів, загадок. Серед учнів 10 - 11 класів відбувся
біологічний КВК, переможцями стали команди «Юні біологи» (УІг), «Юніор» (УІІг),
«Біологи» (10кл).
Країна біології середу – День Біоерудитів запропонувала
провести під девізом «Багато треба мати знань, щоб усвідомити це». Для учнів 8
класів було проведено гру «Щасливий випадок», перемогу здобули команди Homo sapiens, Рептилії та Аси. А учні 9 класів проявляли свої
знання, змагаючись у Брейн-рингу. Перемогу вибороли команди Спарта (9кл) та Darkpegasus (Уг)
Під девізом «Запитаннями заповнений світ – хто
може дати на них відповідь?» пройшов четвер, День Допитливих. З учнями школи
були проведені бесіди, розваги, тестування. Для школярів середніх класів було
проведено вікторину «У світі цікавого». Для учнів 7 класів була проведена гра «Біоінтелект», переможцями якої стали
Задолинна Ольга, Гурик Юля (ІІІг), Хом’як Тереза та Михайлюк Тетяна (7кл).
Останній день пройшов під девізом «Знання
складаються із дрібних крихт щоденного досвіду». В цей день відбулася
виставка «Природа очима учнів». Також
відбувся Аукціон знань для учнів 6-х класів, на якому діти виборювали звання
«Найрозумнішого» та захищали проекти на тему «Чому скисає молоко?» і «Корисний
йогурт». Учням були запропоновані екскурсії «Стежками рідної землі». Та на цьому Країна біології не прощається, ми
зустрінемося з вами ще 1 грудня, адже це Всесвітній день боротьби зі СНІДом.
Біологічна гра для учнів 8 класів "Щасливий випадок"
Немає коментарів:
Дописати коментар