Ранок...Чорний ранок...26 квітня 1986 року...
Чи буде квітень, як завжди
Дарунком весняної здоби.
Чи власним іменем біди
Ми назвемо його Чорнобиль?
Чи може викреслимо його
З календарів своїх допоки
Нас теплий грітиме вогонь
Ще не відкритих ізотопів?
Безмежна мисль, немає меж
Її спинити годі!
І ти, Чорнобилю, ти теж
Немаєш меж сьогодні.
Більше 30-ти років пройшло, а все ж так актуально... Час невпинно йде вперед, віддаляється чорна дата Чорнобильської трагедії, про яку з болем і сльозами згадуємо нині. І хочеться, щоб більше ніколи і ніде у світі не повторилося подібне лихо.
Щоб наша дума і дорога
Єднали глибину і вись
Вола чорнобильська пересторга:
-Людство, зупинись!!!
