Учням для роздумів

Навстіж хвіртка відчинена в осінь
Обіперлась на висохлий тин.
По один бік – заплакана просинь,
А по інший – туман золотий.

Листя жовте, зелене, червоне
Семафорить крізь вичахлу віть.
По один бік – час літній холоне,
А по інший – зимовий скрипить.

За порталом живих декорацій,
Де розходяться врозбрід шляхи,
Вже не буде ніяких сенсацій,
І склюють усі барви птахи.

Але тут, на межі між світами,
Іще гріє і світить довкіл.
Дні на вітрі зіщулено тануть,
Розриваючи душу навпіл.

І виймають усю із розхристя,
Піднімають, як полум`я, ввись.
По один бік – обпалене листя,
А по інший – запалений хмиз.

                              Михайло ЖАЙВОРОН

Чи сподовався вам вірш, так як мені? Які емоції та відчуття він викликає у вас? Можливо, такі ж як і у мене. Обговоримо...