Безкровна війна

За Петра, за Дмитра, за Антона,

За Галин, за Оксан, за Докій

Не співала півча похоронна,

Не лунали дзвони за впокій...

Ні труни, ні хрестів і ні тризни,

Прямо в яму. Навіки віків,

Чорна сповідь моєї Вітчизни,

І її затамовує гнів.

                                                                                                      (А.Листопад)

Навесні 1933 року помирало: щохвилини - 17, щогодини - 1000, щодня - 25000 українців. Загалом, за період 1932-1934 років, це майже 4 млн.  Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією... Тому запрошую учнів разом із батьками взяти участь у спільному молебні за душі невинно убієнних, який відбудеться у суботу, 28.11, о 14.45 год.